Abstract: Prior to Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022, anti-Semitism (in both public discourse and policies and as manifested in the infrequency of anti-Semitic incidents) was at a historical low, and simultaneously Russia’s relationship with Israel was on the rise. Officially, the Kremlin denounced xenophobia and made a crucial distinction between the isolationist ethnic nationalism that it condemned and the broader Russian imperial nationalism that has become Putinism’s dominant framework, especially after 2014. T he war against Ukraine, which Russia conceptualises as the continuation of its “struggle against the Nazis,” is waged in the actual space where the Holocaust took place, and also, semantically, in the historical “bloodlands,” following Timothy Snyder’s term, that intersect with and evoke issues of Jewishness and Anti-Semitism, reactivating all manner of revisionist discourses about war-time collaboration, the Holocaust, and Ukrainian Jewish history. The Russian regime and its propagandists spin various conspiratorial narratives about the war and Ukraine’s leadership that both reactivate dormant Soviet-era prejudices and create new ones (e.g., “sects,” “global Satanism,” “Western elites,” “liberals as the fifth column,” etc.) that are linked to Jewishness. Russian anti-Semitism is an inherently dynamic phenomenon that is shaped by and is included in the escalation in the Middle East, Russia’s war against Ukraine, and Russia’s hostile relations with the “collective West” and as such should be considered within international, domestic, and historical contexts.
Topics: Antisemitism: Monitoring, Antisemitism: Online, Elections, European Union, Hate, Internet, Islamophobia, Main Topic: Antisemitism, Social Media, Racism, Ukraine-Russia war (since 2014)
Abstract: W wyniku przeprowadzonego drugiego etapu pilotażowego monitoringu, mającego zbadać zjawisko narastającej liczby treści o charakterze nienawistnym w internecie w okresie kampanii wyborczej, dokonano wielu istotnych obserwacji.
Kampania do Parlamentu Europejskiego, będąca kolejną z serii kampanii wyborczych odbywających się w krótkim odstępie czasu od poprzednich, miała miejsce w okresie okołowakacyjnym, co wiązało się z mniejszym zaangażowaniem zarówno ze strony partii politycznych, jak i użytkowników internetu. Mimo tego obniżonego poziomu zaangażowania wzrost treści o charakterze nienawistnym był już zauważalny przed formalnym rozpoczęciem kampanii, co sugeruje, że polityczny i społeczny klimat pozostawał spolaryzowany na skutek poprzednich wyborów do Sejmu i Senatu, które odbyły się 9 października 2023 roku.
Wraz z formalnym rozpoczęciem kampanii wyborczej zaobserwowano stały wzrost aktywności w serwisach internetowych oraz ciągłą tendencję wzrostową treści o charakterze nienawistnym. Po zakończeniu kampanii doszło do istotnego zmniejszenia liczby tego typu treści.
Analiza zachowań użytkowników internetu podczas monitoringu ujawniła, że wzrost treści nienawistnych rozprzestrzeniał się między różnymi grupami, co świadczy o dynamicznym i płynnym charakterze tego zjawiska. Zauważono, że nienawistne treści skierowane do jednej grupy mniejszościowej często prowadziły do generowania nienawiści wobec innych grup mniejszościowych. Szczególnie interesującym aspektem jest fakt, że wzrost treści antysemickich korelował z nasileniem treści antyukraińskich i antyuchodczych, co sugeruje związek między różnymi formami nienawiści w dyskursie społecznym.
Zapraszamy do zapoznania się z raportem
Spis treści:
Wstęp
Metodologia
Badanie – wyniki
Analiza zmian
Treści o charakterze antysemickim
Treści o charakterze antyuchodźczym i antymuzułmańskim
Treści o charakterze antyukraińskim
Treści o charakterze anty-LGBT+
Wnioski końcowe
Publikacja powstała w ramach projektu „Kompleksowa strategia przeciwdziałania antysemickiej mowie nienawiści w przestrzeni publicznej”, finansowanego przez Fundację Pamięć, Odpowiedzialność i Przyszłość, realizowanego przez Żydowskie Stowarzyszenie Czulent przy wsparciu merytorycznym Centrum Badań nad Uprzedzeniami.
Niniejsza publikacja nie prezentuje stanowiska i opinii Fundacji Pamięć, Odpowiedzialność i Przyszłość (EVZ).
Abstract: This chapter focuses on the city of Odesa and its altered reality after Russia’s invasion of Ukraine in February 2022. It discusses the different levels of fragmentation that run through the everyday life of a city and its residents and create fissures in identity and kinship, upheavals and reversals of historical memory, and challenges for conducting research during the war. Ukraine has an unusually complex ethno-linguistic and religious composition, with inherited historical divides. As a borderland, it constituted a pronounced case of political and national fragmentation even before the war. Odesa has its own forms of fragmentation, populated as it is by a rich amalgam of people and cut through with the afterlives of empires. The war has intensified all of these forms of fragmentation, bringing different histories into the present. The chapter addresses fragmentation on three different scales: the vignettes of Jewish Odesans reflecting on the war in the contexts of self, family, community, city, and nation; the historical narratives and historical truths revealed by the term “denazification,” which has served as Putin’s justification for the invasion of Ukraine.; and the reflections of a fragmented anthropologist, highlighting ethical dilemmas and practical difficulties of researching a constantly changing and deeply painful reality during the war.
Abstract: У статті розглядається вплив масової прощі представників закордонних хасидських громад на динаміку розвитку українсько-єврейських взаємин зокрема та на етнополітичні процеси сучасної України загалом. Актуальність дослідження визначається, по-перше, недостатньою вивченістю вказаного явища у вітчизняній науці; по-друге, тією обставиною, що кількість паломників, які щороку відвідують нашу країну, суттєво перевищує чисельність парафіян місцевих юдейських громад. Специфіка хасидського віровчення вимагає, щоби віруючі регулярно відвідували місця поховання своїх провідних лідерів. Тому, оскільки згаданий релігійний рух зародився саме в Україні, зв’язок з нею багатьох закордонних юдейських релігійних громад тримається на високому рівні, незважаючи на жодні обставини. Ні пандемія, ні війна суттєво не зменшили кількість відвідувачів місць поховання вчителів хасидизму. Наведені автором факти дозволяють виявити дві суперечливі тенденції в реакції місцевих мешканців на прибуття численних послідовників юдейського релігійно-містичного руху: 1. Поширення ворожих настроїв та акцій, скерованих проти прибульців; 2. Зростання зацікавленості в розвитку прощі і збільшення толерантності.
Перша тенденція зумовлена суттєвими розбіжностями у світогляді, культурі та побутових звичках. Вона також є наслідком корупційних проблем, оскільки муніципальна влада вводить до місцевих бюджетів лише малу частину здобутих від паломників коштів. Друга тенденція визначається зацікавленістю місцевих мешканців у заробітках, пов’язаних з обслуговуванням прочан, і толерантністю, яка дедалі більше поширюється в суспільстві. У висновках відзначається, що розвиток дружніх стосунків між місцевим населенням і хасидами-паломниками сприяє позитивній динаміці іміджу українського суспільства не лише в єврейському середовищі, але також і в численних спільнотах сучасного західного світу, які безпосередньо не причетні до юдаїзму. Це, в свою чергу, допоможе Україні під час повоєнної розбудови. Задля вирішення пов’язаних з прощею проблем автор рекомендує низку просвітянських заходів для місцевого населення, регіонального чиновництва та самих паломників.
Abstract: In the midst of the conflict in Ukraine, the question of how many Jews may be caught up in it, whether on the Ukrainian or Russian side of the border, has been raised several times since the war began, and some wildly different estimates have been quoted in the press and by community leaders.
Determining precisely how many Jews live in former Communist countries such as Ukraine and Russia is notoriously challenging. Jewish life was severely hampered during the Soviet era, making it extremely difficult to pass one’s Jewish identity onto the next generation, so there are remarkably different Jewish population counts today depending on how one defines who is, and is not, Jewish.
This fact sheet, sent to reporters in the UK, includes the most recent and accurate counts, based on research by JPR researchers Professor Sergio DellaPergola and Dr Daniel Staetsky, as well as by Hebrew University Professor Mark Tolts
Abstract: Over the course of the ongoing war in Ukraine, the identity of the global Russian-speaking Jewish community was put to the test. The conflict in Ukraine marked the first time in the history of Russian-speaking Jews that every expression, blog or Twitter post, and opinion article were recorded on the World Wide Web. This readily available data enables us to reconstruct the information climate that surrounded Russian-speaking Jews. The present article explores the sway of this climate on the political discourse of Jewish elites in Ukraine, Russia, and Jewish Russian-speaking diasporas between 2014 and 2015. Our findings suggest that identities of these groups are multilayered, but not hierarchical. Moreover, the elites’ common ethno-cultural Jewish identity coexists with distinct political affiliations. The allegiance of minorities to host societies is a well-known phenomenon. However, its mechanisms have yet to command sufficient research interest. Is it fear, prudence, genuine attachment to the country of residence, or other factors that stand behind the minorities’ commitment? This paper fuses thematic maps with content analysis to show that the “infosphere” is a key to understanding the position of Jews toward host regimes and their co-ethnics in other nation-states.
